коли торкнеться вiк твого чола та чубчик легкий нiжно так вiдводить, нехай вже посивiлий, до двора не старiсть йде, само життя приходить. та й каже - час платити по дiлам, нiчого не лишиться тут на свiтi окрiм тих спогадiв, що матиме сiм'я, не люди, а онуки та їх дiти. i не загадуй довше, час на те, щоб залишити в домi добре слово обмеж до двосекундної промови i вiчнiсть знайдеш, бо вона то є. 08.05.2025

Posted by subrodolena at 2025-07-30 15:59:32 UTC