А вечiр, то спалах вогню на закiнченнi дня, що палить написане стрiчками мрiй та погоджень, де ясно палає на протязi вечора кожне iз того, що мала розумним, чи iнша iмла. Згорить все, що зайве, та завтра одразу зiйде у чистiй водi, у прозорому вiдчаї ранку лиш те, що хоронила поспiль та змалку - любов до Вiтчизни та матерi, що є одне. 17.07.25 Коли йде дощ спливає все смiття та плине потайки до океану, отак вiйна, стираючи життя, виносить на поверхню все погане, або прекрасне в нашiй самотi, чи пошуках наявного та сенсу, i поряд з тим, що розтинає серце знаходить риси вiчної краси. Бо краще не буває спiвчуття, що рани гоїть нашого буття. 06.06.25

Posted by subrodolena at 2025-07-23 13:29:57 UTC