Я Олена Ришкова, українська поэтка, двомовна. Живу у Німеччині, та зараз усі думки мої з Україною. *** я люблю українську - вона смачна, духовита, як теплий хлiб i ламає її розповiдне життя на шматочки своїх утiх. Пригощайтесь колодязнiй чистотi, пийте воду її порад, я люблю українську за тихий смiх, та гучний перемов гармат. 11.10.2022 ***** невдовзi почнеться життя - таке кольорове, барвисте, веснянки блакитне намисто, розсипано льодом на шлях, та ночi холоднi, як зле та чорне смiття на узбiччi, Украйна ховає обличчя, щоб дiти не бачили це змарнiле дзеркало вiйни та рани на рiдному полi - я знаю, що це її доля до вiку нової весни. 15.04.2023 **** ми будьмо, та навiть якщо, холоне вода у стаканах, i тихо вливається ранок крiзь на нiч закрите вiкно, ми будьмо у юних вiршах, що палим листом полумнiють, допоки вустами сухими п'ємо свiй затямлений страх в присутностi смертi й вiйни, з темрявою прямо за краєм, де тiльки грачана навала гадає присутнiсть весни. 25.08.2023

Posted by subrodolena at 2025-07-20 09:17:00 UTC