#НашаКультура 🎬 Канни-2025: про що говорить кіносвіт Каннський фестиваль завжди був індикатором того, чим живе світ. Цього року це особливо помітно: жінки в центрі уваги, і не лише на червоній доріжці. У журі жіноча більшість (5 із 9) під головуванням Жульєт Бінош, а серед фаворитів на перемогу - стрічки з глибоким дослідженням жіночих доль. 🌟 Топ-претенденти на Золоту пальмову гілку до початку фестивалю: 🔹 «Звук падіння» Маші Шілінскі - готична атмосфера та жіночі історії крізь епохи. 🔹 «Сентиментальна цінність» Йоакіма Трієра - сімейна драма про відновлення стосунків. 🔹 «Здохни, коханий» Лінн Ремсі з Дженніфер Лоуренс - психологічна драма про післяпологову депресію. 💙💛 Хоча у конкурсі немає українських фільмів, організований День України презентував три документальні стрічки про російсько-українську війну: 🔹«Зеленський» Іва Джуланда, Лізи Вапне та Аріан Шемен. 🔹«Наша війна» Бернара-Анрі Леві. 🔹«2000 метрів до Андріївки» Мстислава Чернова. Також українка Карина Химчук зіграла у британському фільмі «Морський їжак». 💔 Проте не зміг не засмутити той факт, що до проведення Дня України організатори підійшли формально. На момент демонстрації більшість критиків, журналістів і учасників ще не встигли прибути до Канн, а покази пройшли без широкої аудиторії. Найяскравішою українською присутністю стала поява на червоній доріжці українських військових поруч із Боно та Шоном Пенном. 🎬 Питання без простих відповідей Найгучніша дискусія - навколо Сергія Лозниці та його фільму «Два прокурори». На сайті Каннського кінофестивалю він фігурує як український режисер, хоча 2 роки тому Лозницю виключили з Української Кіноакадемії за позицію щодо російського кіно. Крім того, в стрічці задіяні російські актори. Міжнародні критики не звертають уваги на ці нюанси та хвалять стрічку про радянський терор. Прикро, що світ знову демонструє готовність заплющувати очі на принципові речі заради "високого мистецтва". 🏆 Підсумки фестивалю Журі зробило свій вибір, який виявився одночасно символічним та політично заангажованим: 🔹 Головну Золоту пальмову гілку отримав іранський режисер Джафар Панахі за фільм «Проста випадковість». 🔹 Гран-прі дістався «Сентиментальній цінності» Йоакіма Трієра. 🔹 Приз журі розділили «Звук падіння» Маші Шілінскі та «Сірат» Олів'є Лакса. 🔹 У категорії дебютів перемогли «Торт для президента» (Ірак) та «Тінь мого батька» (Нігерія). Канни-2025 чітко показали, що фестиваль обрав стратегію "протесту, дозволеного системою". Що стосується України, то наша присутність залежала більше від зусиль митців і партнерів, ніж від волі фестивалю. Яскравий приклад - "Мілітантропос" у "Двотижневику режисерів", який залишився поза широкою увагою, тоді як програмний директор Жоель Шапрон продовжує лобіювати російське кіно.

Posted by Strichka at 2025-05-26 13:10:16 UTC