#відкриваємомистецтво Я планувала зробити цей допис про місцеву дуже талановиту фотографку, яка двічі тікала від війни - у 2014 з Донецька і у 2022 з Києва. У неї є прекрасна серія фотографій про відчуття загубленості і втрати у новій країни. Але я зайшла на її інстраграм сторінку, побачила дописи російською і передумала. Так, взяла і передумала. Бо мова не має значення, але вона значить дуже багато. Тому я подумала не про людину, фотографіями якої я би хотіла поділитися, а про відчуття. Сильні відчуття в мене викликала серія фотографій про початок повномасштабки - люди в метро, на вокзалах, в підвалах... Але я на жаль, не знайшла цю серію фотографій і її автора. Тому я поринула ще глибше в почуття, а не в пошуки "красивої" картинки і згадала як ридала над фотографіями Маріуполя з дрону та супутника. Ось саме ними я і хочу поділитися. 90% міста зруйновано, тисячі, сотні тисяч людей, звичайних людей, вбито. Це надзвичайна трагедія і, на жаль, московія знищує усі докази своїх злочинів у Маріуполі. Я боюся уявити, що там відбувалося і продовжує відбуватися. Буча була окупована місяць і наслідки шокували весь світ. Маріуполь стояв в обороні 3 місяці і окупований вже 3 роки...

Posted by Daria Sergiienko COLO UA at 2025-04-27 02:41:07 UTC