#НашаКультура Сирні коники — душа Гуцульщини: як давня традиція живе сьогодні? На Гуцульщині вже понад 100 років з покоління в покоління передають унікальне ремесло — виготовлення фігурок із сиру 🧀. Ці коники — не просто частування, а символ, який супроводжує важливі події: відправлення до війська, весілля або Великдень 🐣. 📜 У 2024 році сирна пластика офіційно стала частиною Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. 🏞️ Легенди та походження Засновницею традиції вважають Юстину Якіб’юк з мальовничого села Брустури. За однією з версій, перші сирні фігурки почали робити ще ватаги — пастухи, які довгий час перебували на полонинах. Кажуть, вони так сумували за рідними, що приносили додому зроблені з любов’ю дарунки 💛. 👩👩👧👦 Сімейна справа тривалістю у 5 поколінь «То є наше родинне ремесло, і ми ним пишаємось!» — з посмішкою говорить Василь Петрів. Його родина вже п’яте покоління займається сирною пластикою. Особливо активно коників ліплять на Великдень — вони обов’язково мають бути у святковому кошику поряд із писанками 🧺🥚. 🎨 Мистецтво, якому навчають дітей Василь і його дружина Марія Петрів, заслужена майстриня народної творчості, проводять майстер-класи для школярів, знайомлячи нове покоління з гуцульським мистецтвом ✨. 🏘️ Столиця сирних коників — Брустури! Хоча й інші села — Шепіт, Космач, Снідавка, Річка — також активно підтримують цю традицію, пан Василь наголошує: «Столиця сирних коників — то є Брустури!» 💪 👩🍳 Нині понад 60 майстрів у Брустурах ліплять коників, серед них — дружина Василя, яка перейняла всі секрети ремесла від його хрещеної матері. 🐄 «Корови у нас були завжди — не менше двох. Із молока робили сир, а з нього — фігурки. Це робили на всі важливі події в житті», — ділиться спогадами пан Василь. Хочете дізнатись більше цікавих історій про українські традиції? Пишіть в коментарях під дописом та поділіться враженнями ✍️ або тисніть ❤️ — разом збережемо нашу культуру!
Posted by Strichka at 2025-04-20 13:00:24 UTC