#відкриваємомистецтво "Вражають кольори робіт, але найбільше вражають живі очі. У кожного персонажу картини вони свої. Але об’єднує їх – незламність українського духу. І добре, що, незважаючи на війну, на те, що російські ракети летять над нашими містами, такі майстри як Юрій Нагулко продовжують творити, тримаючи свій фронт. І ці картини це вже є наша перемога. І неодмінно буде перемога у війні." (Настоятель Семінарського костьолу Святого Іоана з Дуклі Римо-Католицької церкви в Житомирі отець Петро Новосельський) Вже не пам'ятаю, коли відкрила для себе неймовірно цікавого, чудового й талановитого художника, Юрія Нагулка. Але захопилась з першого погляду, і з першого рядочка його мудрості, яка повсякчас супроводжує кожну картину. З радістю хочу поділитися з вами деякими роботами пана Юрія Нагулка, а також одним з його життєствердних дописів. "З початком Великого Вторгнення, з початком Національної Визвольної війни я зрозумів, чому ніколи не думав жити ще десь, окрім України... Хоча, міг, свого часу, де завгодно поселитись... Де завгодно... Проте, моя кріпка приязнь до моєї колиски, до теренів мого дитинства, до горизонтів моєї юності... До пахощів степу і лісу моєї зрілості увійшла в моє серце з молоком матері... Увійшла, як потужна невидима куля, і засіла там навічно... Моя стражденна земля неймовірна... Неповторна... Для моєї душі найкраща... І в часі моїх блукань світами, насолодженням красотами чужих земель, моє серце терпло від згадки про дідівщину... Про могили предків... Про тих, хто довго, чи коротко йшов поряд зі мною покрученими лихом земними путівцями... Про тих, хто був, і тепер живе лише у моєму серці... Моя земля, мій дім, що вічно вештається з краю в край України, і не знаходить собі місця... Які навечір'я, які світанки над ставом, лісом, над скіфської могилою... Які чарівні твої ночі в серпанку вологого і теплого туману... Які твої жінки, Україно... Які у тебе сини... Що шукає на землі душа... Теплого місця, ситого буття, багатства, заскорузлого в одноманітті спокою... Що шукає... Десь... А воно в людському серці те все... І більше того... І все те рідне, моє, наше... Україна... " (Юрій Нагулко) 13 грудня 2022 р. · Київ

Posted by irynagrunde at 2025-03-25 07:23:37 UTC