Strichka про прадавнє От, чому про того Зевса чули всі, а нашу Мавку ще й не кожен згадає? Врешті, обізнаність у давньогрецькій чи римській міфології – не більше ніж результат вдалого піару. Час виправляти: хто ж уособлював казковий світ для наших предків? Міфологічний український світ, як і більшість казкових світів інших народів, поділений на добрий та злий. Ось, наприклад, Вій. Ледь не єдиний, кого добре знаємо завдяки Гоголю. Найпопулярніший персонаж української міфології. Вія описували як потворну істоту з величезними очима, густими бровами, довгими віями та важкими повіками. Сам він був не в змозі розплющити очі, тож йому з цим допомагали два силачі. Але коли все ж його очі підіймалися, то погляд ставав вбивчим для всього, що опиниться на його шляху: гинули люди, знищувались цілі села та міста. Традиційно Вія супроводжують Мавки – створіння у вигляді жінок, що уособлюють душі померлих або ненароджених дітей. Є ще Лихо: ну, тут ім’я говорить саме за себе. А ось Блуд названий зовсім не через нерозбірливість у зв’язках: за легендою, це злий дух, якого Бог скинув із неба за злі діяння. Тепер він блукає по світу і чіпляється за кожного, хто випадково до нього доторкнеться. Блуд може обернутись в будь-яку подобу: чоловіка, жінку, птаха, кота чи вітру. Підстерігає він людину, а потім водить її за собою до повного знесилення, по колу, або заводить у хащі чи болото. Але були й непогані, а інколи й зовсім добрі істоти. От, наприклад Магура. Це українська, слов’янська інтерпретація скандинавської Валькірії. Серце її навіки віддане воїнам, котрі полягли в бою. На полі битви Магура підтримує тих, хто б’ється самовіддано і завзято, з криками та із захопленням. Вона вселяє в серця воїнів надію та радість. За легендою, воїн, котрий впав у бою, отримує поцілунок Магури та відправляється до Вирію – райських чертогів. А ще була Доля. Доля — образ вітчизняної міфології, який у народних повір’ях асоціювався зі щастям. Вона описувалась у образі молодої, гарної дівчини, або ж доброї бабусі, в тому разі, якщо вона щаслива. Якщо ж нещасна, то це була жебрачка в рваному та брудному одязі. За уявленнями предків, кожна людина має свою долю, яка безповоротно диктує, скільки їй жити і як їй жити. Як стануть зірки та планети у час, коли народиться людина – так і спланують їй подальше життя. Не поганими, зазвичай, були й Вовкулака, Водяник і Чугайстер. Не те щоб дуже добрими, але й не злими. Ці істоти, скоріше, «зі складним характером». До цієї ж категорії варто віднести Лісовика та Болотяника. Взагалі-то, міфологічні уявлення наших пращурів були багаті. Та до наших часів спогадів про це лишилося мало. Але ж це не привід, забути й те, що ще пам’ятаємо? Ти більше, що інтерес до всього українського в світі – чималий. Можливо, саме тому таку популярність мав мультфільм «Мавка»? Розкажіть хоча б про цих міфічних істот знайомим іноземцям. Стовідсотково: їм буде цікаво. Ілюстрація: картина "Мотанка" української художниці Марти Пітчук.
Posted by Strichka at 2024-07-18 13:10:22 UTC