Історія одного кохання. Саме тут на Залізничному вокзалі Львова ми побачила один одного, як є. Я міцно схопила тебе за руку. Я плакала, молилась, гнівалась разом з тобою. Ми їли з тобою, приготовлену кимось тарілку супу, пили запашну каву, гарячий чай. Пам'ятаєш чоловіка з дітьми і з тацею пиріжків, що ходив вокзалом і роздавав їх... Любов не лишається осторонь. Ми бігли зустрічати черговий евакуаційний потяг. Пам'ятаєш тих стомлених, немитих начальників потягів, які неймовірним чином знали в якому вагоні, хто, як потребує нашої особливої уваги і допомоги. А ще не тільки сльози, турботи і розгубленість, а і пісні, і сміх, і страшенно тяжкі валізи. Миттєві розмови у черзі в туалет: "Ви звідки? З Маріуполя...нам вдалось вибратися" Зі мною була не тільки ти. Пліч о пліч волонтери, що подолали океан, щоб просто також підтримати твою руку. ЧОМУ? "Бо любов ніколи не перестає". Бо любов ніколи не буває осторонь. ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МОЯ УКРАЇНО 🫶 #strichka #standwithukraine @strichkaapp #квест_strichka💙💛

Posted by serbinaolena01 at 2025-02-14 08:13:27 UTC