Українські новорічні комедійні шоу: чи можна стати краще? #Цікаве Де би ви не були: в Україні чи за кордоном, для більшості українців стандартним залишається варіант проводжати Новий рік за святковим столом, бажано не на самоті і так, як ми звикли. “Душевно, по-домашньому” зі спогадами про скороминущий рік та з надіями на наступний... За «душевність» традиційно відповідає телевізор. Він не лише сигналізує про мить, коли час слухати промову очільника країни та дзенькати келихами, але й має створювати атмосферний фон для святкового застілля. На щастя, наша нація дорослішає. З року в рік стає все більш не-комільфо святкувати Новий рік під “московскіє куранти”, “іронію судьби” та “голубі огонькі”. Та після того, як новорічні мюзикли з кіркоровим та Сердючкою в ролі Солохи пішли геть, колишні учасники КВК або просто гумористи заполонили прайм-тайм різних каналів. Першопрохідці зʼявилися ще в 2000-них, коли колишня команда “Запоріжжя - Кривий Ріг - Транзит” (кістяк “Єдиного кварталу”), зайняла нішу в українському ТБ. “Кварталівці” завжди були про мікс політичної сатири з домішками жартів про побут, тому багато хто звик дивитися на них і в останні години року, що минає. У 2010-тих роках прийшли продукти, які мали би стати альтернативою для них: Дизель шоу та Мамахихотала. Результат? Чимало українців, можливо, саме завдяки цьому вирішили, що телевізор у домі — річ явно зайва. За три роки війни наше суспільство стало значно дорослішим, а разом із цим, здебільшого, змінилися й наші цінності та погляди. Те, що 10 років тому могло здаватися смішним, сьогодні виглядає примітивним і навіть образливим. Новорічні вечори, які колись асоціювалися з легковажним гумором, все частіше викликають відчуття крінжу, а чотиригодинні шоу з 4-5 дійсно вдалими моментами ховають у собі море штампів. Якщо гумор — це відображення нас самих, чи хотіли б ви бачити себе в дзеркалі таких стереотипів? Ми спеціально вирішили уникати імен та прямих звинувачень у бік сценаристів та гумористів новорічних шоу. Доволі важко написати жарт, який не образить і розсмішить більшість глядачів, а потім не залишить післясмаку чи не змусить вибачатися за аналог “сіськадовська” та “тур-де-хрякс”. Тим більше, великою справою є наповнити якісним контентом 3-4 години екранного часу та залишити щось смішне поза всіма піснями, промовами та розіграшами на ЗСУ. Гумористам нашої країни варто зрозуміти: їхня аудиторія виросла над собою настільки, що такі жарти просто її принижують. Щорічно в нас є чимало приводів, з яких можна було би посміятися, як-от: номер про Усика, який намагається набити пику Фʼюрі і думає про росіян, щоб розізлитися; номер про розмову українського військового з жителями Суджі; номер про арешт хмельницьких МСЕКівців тощо. Однак ми вирішуємо згадати старе, нафталінове, образливе. Якщо вважати, що телебачення - це люстерко українського суспільства, то ми вже давно застрягли в викривленому дзеркалі, з якого пора шукати вихід. При створенні цього допису ми надихалися матеріалами Детектор.медіа про новорічні комедійні шоу, посилання на які залишимо в коментарях. Чекаємо на ваші думки з приводу цієї теми в коментарях!

Posted by Strichka at 2025-01-18 11:40:58 UTC