Ми ледь з чоловіком вирвалися з Ірпіня, де зустріли початок повномасштабного вторгнення. Потім за півтори доби у суцільному потоці машин добралися до Вінниці, а ще за добу - до Львова. Далі важке розставання з коханим на цілі півроку.. Зараз я живу у маленькому німецькому містечку Еспелькамп, де працюю на заводі і маю пристойну зарплатню (так повезло далеко не всім). Бачимось з чоловіком раз на 2-3 місяці. Це дуже нелегко, проте повертатись поки не поспішаю через стабільність та змогу допомагати сім’ї фінансово. Українців тут не так багато, але є. Тож якщо хтось поруч - пишіть, буду рада!

Posted by mariavolosh0 at 2024-06-13 16:49:51 UTC